Обласний конкурс "Наша спадщина" 

   Бібліотека-філія с. Товсте взяла участь у відбірковому конкурсі молодіжної творчості "Наша спадщина", який проводиться центральними бібліотеками ЦБС області впродовж січня-березня 2017 року.

   На конкурс було представлено два твори з номінації "Наша мова калинова". Прозовий твір "Відвідини предків" підготувала Малиміна Вікторія, а вірш "Україні"-Ізотова Юлія. Обоє читачі сільської бібліотеки (8 клас). Виріб з бісеру "Із рястом в колисочці великодні яєчка, то півник курочці дарує сердечко" з номінації "Рукотворні скарби" підготувала Гречух Надія-активна читачка бібліотеки, працює в ЗОШ с.Красне.

   Бажаєм успіхів нашим учасникам і чекаємо позитивних результатів від районної ЦБС

Провідини ”предків”

На одну літеру почну усі слова!

Хай твір простий, але у нім основа

У кого любить мову голова,

Тому відкрито всі відтінки слова

Погожої провесні панич Павлусь Потебенько приїхав провідати  ”предків”. Погомоніти, поспати, поїсти. Початок провесні пахнув Паскою. Подавала панам покоївка Поля-пригожа, постава панська, поглядом пропікає, по підлозі пливе павою.

   Почав Павлусь потайки пригощати Полю подарунками: пампушкою пахучою, потрошками печеного перепела, пивком. Посміхається Поля, подарунки приймаючи.

   Погулявши, поїхав панич Павлусь. Почала пані помічати: поправляється Поля: пошила плаття-помале. Пан Потебенько посватав Полі Прокопа, панського погонича. Поплакала Поля, подумала. Пішла Прокопу пекти пироги, прати, прибирати.

   Після Пилипівки подарувала Поля Прокопу Петруся. Пан Потебенько похвалив пару, поздоровив, подарував поле. 

        

Україні

Скотилось сонечко у мій дзвінкий рядок,

І між словами ліг міцний місток

То мови рідної цілюще джерело,

Подарувало радість і тепло

По-українськи Господу молюсь:

За дім і друзів, за мою Вкраїну,

Що українка-щиро цим горджусь

І вірю, що цей край ніколи не покину

Усе тут рідне й серцю дороге:

Старенька кобза й прабабусі скриня,

Свят-вечір і Дідух в куті живе

Старенький образ-прадідів cвятиня

Дзвенять колядки, сповнені тепла

І по селу ”Коза” правічна ходить,

Де б я у світі згодом не була,

Які б не стріла звичаї й народи

А Паску й крашанки у серці збережу

І Великодні стоголосі дзвони,

Зелених свят заквітчану межу,

Купальські співи, танці й перегони

Бо все це в слові рідному живе

І кличе в пошук повсякденно дбати

Про давній спогад, що народ веде

До тих джерел, що вчать себе пізнати

Задуматись: хто прийде після нас?

Що сталося із ”старшим нашим братом”,

Який ордою рушив на Донбас,

Щоб наше і від нас навік забрати?

О рідне слово! Ти-оздоба часу,

Величне, сильне, сонцеосяйне

Дай же відчути гордість нашу власну,

Бо ти-від Бога й одночас-земне