вівторок, 15 травня 2018 р.


            




            Година скорботи « Земля диміла. Починалось літо. Був день грози. Був 41 рік».




Ціною сліз і болем матерів,

За цю війну заплачено сповна,
Ми пам'яттю загиблих поклянемось,


Що більше не повториться вона




   Їх залишилось дуже мало … Тих, хто 73 роки тому ризикуючи власним життям звільняв землю від оскаженілого ворога. Ветерани Великої Вітчизняної війни ще досі живуть спогадами про воєнне лихоліття, яке відібрало в них бойових побратимів. Імена тих, хто не повернувся з далеких доріг війни навічно вкарбовані на скрижалях пам’ятників та обелісків.
   Пом'янути загиблих, вшанувати і низько вклонитись живим ветеранам прийшли до пам’ятника 9 травня жителі села Товсте. А читачі 5-6 класів підготували годину скорботи « Земля диміла. Починалось літо. Був день грози. Був 41 рік». Прочитані учасниками заходу поезії перенесли усіх в грізні роки Другої світової війни, де в жорстоких битвах за кожен клаптик рілної землі віддавали своє життя найкращі сини і дочки України. Хай пам'ять про них буде вічною. Хай не болять рани у ветеранів Великої Вітчизняної.



вівторок, 1 травня 2018 р.

Викладка літератури: "Чорнобиль:чорний спомин, вічний біль

І знову я туди не повернусь,
А там так само вишня розквітає
Сумує за домівкою дідусь,
І був там рай, та вже його немає


26 квітня 1986 р. Мирна весняна українська ніч. О 1 годині 23 хв. 40с. Над 4 реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало темряву велетенське полум'я. І першими на захист своєї землі, народу до палаючого реактора прибули пожежники. Перебувати в епіцентрі вибуху було рівносильно самогубству. Ніхто із цієї команди не здригнувся не відступив перед лицем неймовірної небезпеки. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною.
  Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
  В бібліотеці-філії с.Товсте розгорнуто викладку літератури "Чорнобиль: чорний спомин, вічний біль". Тут можна знайти відомості про тих, хто першим вступив у бій зі смертельним вогнем, прочитати спогади очевидців про страшну трагедію. Переглядаючи представлені матеріали мимоволі починаєш розуміти про те, що атом може бути не тільки мирним і обов'язково пам'ятати про те, що урятований світ-найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Робімо все для того, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин

неділя, 4 березня 2018 р.

Філологічна гра "Мово моя материнська, квітни в душі й на устах " у бібліотеці с.Товсте


Українська моя рідна мова,
В кожнім слові твоїм-цілий світ!
Бачу барви у нім веселкові
І калини червоної цвіт

Відзначення Міжнародного дня рідної мови було встановлене у листопаді 1999 р. на xxx сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної і культурної багатоманітності. 
В Україні це свято існує з 2002 р. 
Для кожного народу дорога своя мова. Без мови не може існувати народ, його культура. Мова-це найдивовижніший витвір, що створила людина за свою історію. 
Українська мова належить до високорозвинених мов світу. У далекому 1934 р. у Франції на конкурсі мов наша мова була визнана другою у світі серед європейських мов за милозвучністю.
Відзначили День української мови і читачі бібліотеки-філії с.Товсте. А зібрались вони на захід "Мово моя материнська, квітни в душі на устах" Тут звучали вірші про українську мову у виконнані юних читачів. А у конкурсах "Розсипаночка", "Доскажи словечко", "Продовж прислів'я", "Сходинки слів", "Відновіть вірш" кмітливі читачі показали свою майстерність у знанні рідної мови. Розповіли діти також і легенду про те, як козаки випросили в Бога щедру землю і співучу мову. 
Захід закінчився і я раділа з того, що наші діти щиро горнуться до всього українського. Нам, дорослим, залишається тільки плекати ці тендітні паростки: мову і наше майбутнє

четвер, 15 лютого 2018 р.

                   Літературна година "Бабця не спала-казку складала"

                (До 85-річчя з Дня народження поетеси Марти Теодорівни Чопик)

Вкотре переглядаючи бібліотечний фонд натрапила на непримітну книжечку М.Чопик "Це потрібно мені для життя". Відкрила і прочитала такі рядки:

-Це потрібно мені для життя, 
 Щоб вертались лелики здаля,
 Щоб у полі шепталось колосся,
 Щоб лісок гомонів, 
 Щоб струмок дзюркотів,
 Щоб рікою добро розлилося.

Зловила себе на думці, що в цих рядках живе душа жінки, яка радіє кожній хвилині земного буття. 
Марта Теодорівна Чопик народилася 13 лютого 1933 р в місті Болехів Івано-Франківської області. Вищу освіту здобула у Київському державному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова. Пропрацювала більше 30 років в Тернопільській обласній клінічній лікарні логопедом.
М.Чопик-автор 12 збірок для дітей та 2 збірок для дорослих, а також численних оригінальних творів з паперової пластитики, аплікації, витинанки. Незважаючи на свій поважний вік не втрачає оптимізму: 
                                                           Я не складаю руки, 
                                                           а розуму навчаю,
                                                           тож слухайте, онуки

Тож зібралися маленькі читачі 14 лютого у бібліотеці-філії с.Товсте послухати порад цієї мудрої сивої бабусі. Було цікаво, бо ж доповнили свято іграшки-звірі, про які так гарно пише поетеса. 
Тож вчімося бачити красу і шукати радість у всьому так, як це робить неперевершина Марта Чопик.


 

середа, 14 лютого 2018 р.

                                    А на світанку їх зустріли Крути
                                    Були в них душі чисті, мов кришталь

Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський курінь-300 студентів-цвіт української молоді, цвіт української нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише 300 і лише молодь. Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік, а наймолодшим-14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва... І полягли... Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.
В пам'ять про цю трагічну датув бібліотеці с.Товсте було розгорнуто тематичну викладку "Того великого вогню і смерть не погасила"

                                          Різдвяна зоря зазирає до хати
                                          Хай буде на радість ця хата багата


Щороку християнські родини з настанням величного свята Різдва 7 січня чекають у своїх домівках на прихід вертепу. Такий собі мандрівний театр, який з хати до хати прославляє новонародженого Ісуса Христа у Вифлеємі. Актори вертепу додають справжнього духу Різдва, який нам завжди потрібний незалежна від віку.
Вертепне дійство звеселило жителів с.Товсте і Кут 8-9 січня. А підготували його читачі сільської бібліотеки. Славили рожденне у яслах Дитя щирими словами вінчувань і голосними різдвяними колядками.
Зі святом Різдва! Нехай добрі пастушки принесуть радісну звістку у ваш дім та наповнять ваші серця щастям спокоєм.

четвер, 20 липня 2017 р.

                           Свято зажинків у Товстому


Вже стало доброю традицією відзначати свято зажинків у Товстому. Недільного дня 16 липня бібліотека-філія №35 разом з читачами 5 класу щирими словами вітали усіх тих, хто вийде в поле на жнива. Отці Андрій і Василь відправили молебень за добрий врожай і освятили перший сніп. Усі присутні скуштували окрайчики запашного короваю