Віртуальна подорож "Мандруємо Європою"

Слово "Європа" для кожного українця вже стало знаковим і означає значно більше, ніж частина світу, в якій ми живемо. З географічним розташуванням нам пощастило: ми народилися в самій душі Європи-в її географічному центрі.

У 1887 р. на Закарпатті, на правому березі Тиси, було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи.

З 2003 р. в третю суботу травня в Україні відзначають День Європи. Святкували це свято в бібліотеці-філії с.Товсте. Там зібралися читачі 4-6 класів, щоб помандрувати країнами Європейського Союзу. Завітали мандрівники до наших сусідів поляків. Дізналися легенду про заснування міста Гнізно, яке колись було столицею Польської держави. Цікаво, що слово "Польща" походить від назви племені "поляки", що означає, люди, що живуть у відкритих полях. Завітали ми й у країну смачної піци, пасти, оливок і сонячного настрою-Італію. Тут знаходиться найвища європейська гора (3807 м)-Монблан. Щорічно Італію відвідують 50 млн туристів зі всього світу. Далі наш маршрут проліг у Францію, де знаходиться найбільша кількість замків-4969, і знаменита Ейфелева вежа, яка була побудована спеціально для Всесвітньої виставки. Далі була Фінляндія-де найчистіша в світі вода і найбільше в світі островів. Побували ми і в Данії-батьківщині конструктора "LEGO". Вразила нас Швеція, де найбільша тривалість життя.

Мандрівка була цікавою і захоплюючою. Учасники мандрів втомились і щоб відновити сили смакували ароматною кавою з смачнющим печивом. Точнісінько так, як в Європі

            

            Година скорботи « Земля диміла. Починалось літо. Був день грози. Був 41 рік».

Ціною сліз і болем матерів,

За цю війну заплачено сповна,

Ми пам'яттю загиблих поклянемось,

Що більше не повториться вона

   Їх залишилось дуже мало … Тих, хто 73 роки тому ризикуючи власним життям звільняв землю від оскаженілого ворога. Ветерани Великої Вітчизняної війни ще досі живуть спогадами про воєнне лихоліття, яке відібрало в них бойових побратимів. Імена тих, хто не повернувся з далеких доріг війни навічно вкарбовані на скрижалях пам’ятників та обелісків.

   Пом'янути загиблих, вшанувати і низько вклонитись живим ветеранам прийшли до пам’ятника 9 травня жителі села Товсте. А читачі 5-6 класів підготували годину скорботи « Земля диміла. Починалось літо. Був день грози. Був 41 рік». Прочитані учасниками заходу поезії перенесли усіх в грізні роки Другої світової війни, де в жорстоких битвах за кожен клаптик рілної землі віддавали своє життя найкращі сини і дочки України. Хай пам'ять про них буде вічною. Хай не болять рани у ветеранів Великої Вітчизняної.

Викладка літератури: "Чорнобиль:чорний спомин, вічний біль

І знову я туди не повернусь,
А там так само вишня розквітає
Сумує за домівкою дідусь,
І був там рай, та вже його немає

26 квітня 1986 р. Мирна весняна українська ніч. О 1 годині 23 хв. 40с. Над 4 реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало темряву велетенське полум'я. І першими на захист своєї землі, народу до палаючого реактора прибули пожежники. Перебувати в епіцентрі вибуху було рівносильно самогубству. Ніхто із цієї команди не здригнувся не відступив перед лицем неймовірної небезпеки. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною.
  Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
  В бібліотеці-філії с.Товсте розгорнуто викладку літератури "Чорнобиль: чорний спомин, вічний біль". Тут можна знайти відомості про тих, хто першим вступив у бій зі смертельним вогнем, прочитати спогади очевидців про страшну трагедію. Переглядаючи представлені матеріали мимоволі починаєш розуміти про те, що атом може бути не тільки мирним і обов'язково пам'ятати про те, що урятований світ-найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Робімо все для того, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин